Дівчина
Ти скажи мені, козаче,
За що мене любиш?
Чи коли зустрінеш іншу,
То мене забудеш?
Хлопець
Як за що тебе я люблю,
Мила Україно!
За твою красу і вроду,
Пісню солов`їну!
Дівчина
Але є я поміж дівчат
Сріблом не багата.
Хіба рушників доволі
Та чепурна хата.
Хлопець
Ну ж бо. Люба Україно,
Тим ти не журися,
На свою природну вроду
Лишень подивися.
Не коштовними скарбами
Твоя повна скриня.
Та багата ти руками,
Добра господиня.
Хіба може бути краще
Щось за твою вроду,
Мудрість, душу, силу волі,
Що в твого народу?
Лиш тебе я, Україно,
Люблю й поважаю,
Бо другої в цілім світі
Кращої немає.
Так тебе усю одразу
Хочу обійняти
Й про свою любов до тебе
Світу розказати.
Дівчина
Але ж в мене шлях тернистий,
Нелегка дорога…
Хлопець
А за те ти не журися.
За те прошу Бога.
Разом нам – ніщо не лихо,
Разом – на край світу,
Аби лишень мати змогу
І тебе любити!
Разом
Хай же сонце нам осяє,
Шлях до зір далеких,
Доля наша хай літає
На крилах лелеки.
Нехай щастя стука в двері
Кетягом калини
Хлопець
А я завжди з тобою буду, мила Україно!
Ведуча І
Любов до рідного краю, до рідної мови йде від мами. У її ніжних обіймах – ласкка, любов, світ добра, краси і справедливості. З мовою рідної матері виростали поети і композитори. Хлібороби і захисники рідної землі. Філософи і просто мудрі люди.
Ведуча ІІ
Тут пісня для мами лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов`ї.
Ведуча І
І я припадаю до неї вустами.
І серцем вбираю, мов спраглий води,
Без рідної мови. Без пісні, без мами
Збідніє. Збідніє земля назавжди! | 
