Учень1
Немов на крилах швидко плине час,
Його осмислити ми навіть не встигаєм.
Лишає заповіти свої нам
Історія й в літописи пірнає,
За нею вирієм спливають наші дні
І, дивлячись в твоє високе небо,
Я не питаю, що дала мені,
Аналізую, що зробив для тебе.
Учень 2
Твоїм приблудою не хочу бути я,
Тобі я гідним хочу бути сином,
Я всім скажу : «Оце моя – моя земля!
Оце – мій край! Моя це Батьківщина!»
Зігріє сонце землю навесні
І ти, тендітна, наберешся сили,
Розквітнеш ти, і задзвенять пісні
Й звитяжно над просторами полинуть!
Учень 3
Без сумніву. Я знаю, буде так.
І вирушать прийдешні покоління
І з розумом і силою в руках,
І принесуть на твій вівтар сумління.
Тоді почують навіть і зірки,
Бо голоси мільйонів воєдино
Із тими, що лунають крізь віки,
Промовлять гордо: «Це моя країна!»
Учень 4
Ми – українці! Нація Тараса,
Ми – Сагайдачні і Кармелюки.
Коли з`явились – невідомо часу.
Ми древні, як земля і як віки.
Нас мордували, нас тягли до плахи.
Немало потекло кривавих рік,
Хотіли за полячити нас ляхи,
А росіяни зрусити навік!
Та все даремно. Знову ми і знову
Всміхались долі в зоряне вікно.
Залишились і ми, і наша мова,
Настояна на сонці. Як вино!
Учень 5
Ця мова може світ зачарувати
В ній все : і грім, і шерехи гаїв,
У неї , мабуть, вчилися співати
Не тільки українські солов`ї.
І тому їй не зникнути ніколи,
А підкоряти щирістю світи.
Ми живемо. І нас не подолати,
Не покривити наші язики,
Бо є Шевченки майже в кожній хаті,
Є Сагайдачні і Кармелюки!
Ведуча ІІ
Наша рідна Україна живе.
Вона цвіте калиновим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов`їним голосом і говорить своєю рідною мовою!
Ведуча І
Захисти солов`їну – збережи Україну! Сьогодні ніщо не може зупинити відродження національного духу. Всім нам треба плекати у серці любов до духовної і культурної спадщини нашої Батьківщини. І буде вона Велика, а з нею Великими будемо і ми.
Звучить Духовний Гімн України | 
