Широківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
«Літературно-музична композиція
« Вдивляючись у себе…»
Художня спадщина Тараса Шевченка.
Автопортрети »
Учитель української мови і літератури
Нікітіна Наталія Миколаївна
2014 рік
Мета:
навчальна: відкрити школярам нові грані мистецької
творчості Т.Шевченка, зокрема як художника - автопортретиста;
ознайомити їх із тими періодами життя Кобзаря, в які були
створені автопортрети;
розвиваюча: розвивати художні та естетичні смаки учнів;
виховна: виховувати повагу й інтерес до творчої спадщини
поета й художника.
навчальна : відкрити школярам нові грані мистецької творчості Т.Шевченка, зокрема як художника – автопортретиста; ознайомити їх із тими періодами життя Кобзаря, в які були створені автопортрети; розвивати художні смаки учнів; виховувати повагу й інтерес до творчої спадщини Кобзаря.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, ПК, мультимедійний проектор, презентація вчителя.
Перебіг заходу
У виконанні учнів звучить пісня « Реве та стогне Дніпр широкий »
Учитель
Рада вітати вас, шанувальників творчості Тараса Григоровича Шевченка. Мова сьогодні йтиме про Шевченка - художника, Шевченка – автопортретиста .
На сьогодні налічується 835 творів Шевченка – художника: живописця, рисувальника, гравера. Картини митця безперечно доводять, що й у надзвичайно тяжкі роки кріпацтва, заслання, незважаючи на заборони, він не припиняв працювати як художник, а в окремих жанрових композиціях досяг такого високого рівня, якого ще не знало тогочасне російське й українське образотворче мистецтво.
У художній спадщині Шевченка налічується 43 автопортрети у різних техніках: олійному живописі, акварелі, малюнку, офорті. Один лише Рембрандт малював себе, мабуть, частіше. Більшість автопортретів Шевченко виконав у переломні моменти свого життя.
(Із глибини сцени з`являється учень, котрий виконує роль молодого Шевченка.)
Шевченко Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького за руку
І в школу хлопця одвела
До п`яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люде »,- ти сказала,
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава.
А слава – заповідь моя.
( Замовкає і замислюється, а через хвилину продовжує говорити)
Чому я так часто малював себе? Кажуть, самого себе малювати найважче. Ніби й знаєш себе добре, а спробуй передати на полотні свій характер, настрій, показати усе те, що у тебе на душі…
А у мене це вийшло, вийшло більше сорока разів!
Голос за сценою Два шляхи стелились перед ним…
Дві дороги виділись – дві Долі.
( З обох сторін сцени з`являються одночасно дві Долі і відбувається інсценізація твору)
Перша Доля з поглядом палким
Шепотіла лагідно: «Доволі,
Ну пощо тобі старі часи
З полинялим привидом гетьманським?
Полиши, забудь, живи, як всі –
Безтурботно, весело, по-панськи».
Друга Доля мовчки підійшла
Хусткою запнута, сивокоса,
Строгим зором наче обпекла:
«На тобі, - сказала, - сину, кобзу».
Шевченко
26 років… Лише два роки минуло, як викуплений з кріпацтва… Та нищіють у рабстві сестри й брати, замучені в кайданах. Вираз докори на їхніх обличчях щоночі сниться мені… Скільки кривди та горя довкола! (Завмирає на сцені , схрестивши руки на грудях. Після виконання пісні «Думи мої» виходить)
Виконується пісня «Думи мої, думи мої» за сценою
( З`являється перша пара ведучих)
Ведуча 1
Саме в час розквіту таланту Шевченко пише один із перших автопортретів.( Слайд 2 « Автопортрет 1840 року», олія) З автопортрета до нас звернене ясне молоде обличчя з опуклим чолом. Незважаючи на сліди тільки-но перенесеної хвороби (тифу) – запалі очі, загострені ніс і вилиці, - обличчя приваблює своєю одухотвореністю.
Саме такий вигляд мав двадцятишестилітній Шевченко, який зовсім недавно пізнав радість свободи. Такий вигляд він мав у рік, коли побачив світ його «Кобзар».
Читець 1
Це він чи образ молодої волі?
Яка різниця…В ризниці старій
Академічної церковці антресолі
Приставлено – майстерня. Возрадій,
Тарасе : несподівана майстерня
І – на короткий час – твоє житло…
…Підвівся. Лиця змучені. Бліді.
Чоло юнацьке – також побіліле.
Гарячі очі пропікають світ –
На Україну б, на Дніпро летіли –
Як рідних серцю хочеться орбіт!
Сюртук накинув на плече.
Овал
Упевнено прокреслив на мольберті.
Овал, але перейдено межу.
Із небуття – у новоріччя волі!
Вчорашній раб на полотно нужденне
Обрушується. Молодості шквал.
«Кріпацтво, смерть – це все таке буденне,
Писатиму я свято – свято в мене…»
А свято не вміщається в овал!
Р.Лубківський
Ведучий 1
Найбільш продуктивним у творчості художника був період 1843-1847 років. Саме тоді він найбільше писав портрети і автопортрети ( Слайд 3 «Автопортрет 1843 року», олівець) Автопортрет створений художником 23-26 вересня в Яготині. Його автор подарував Варварі Рєпніній разом з рукописом поеми «Тризна».Тут Шевченко за роботою. Виразно передано уважне сприйняття молодим художником навколишнього життя. Портрет виконано вільним штрихом, близьким до манери рисування голкою на міді.
Ведуча 1
Сучасник так змальовує поета : «Обличчя його, на перший погляд, здавалося звичайним, але очі світились таким розумним і промовистим світлом. Такою свідомістю своєї гідності, що мимоволі привертали до себе увагу кожного. У його голосі була дивовижна м`якість. У ході і в усіх рухах – зосередженість. Одягався він не вишукано, але просто і чисто; вдома ж любив носити народне українське вбрання».
Тарас Шевченко подарував автопортрет 1843 року Варварі Миколаївні Рєпніній.
Читець 2
Цей повен сили погляд.
Ракурс,
як подих вольності. Однак,
вже двадцять літ
з чималим гаком…
Та не обтяжливий цей гак.
Якраз орати перелоги,
селюк – не лежень при чинах.
У нас роботи , слава Богу:
зробив і знову починай.
Не заколише дух свободи,
перо гостріше за ножа.
Уже полюблений народом.
тож славу щедро міг би жать.
Та тут не та порода глини,
та й не солодкомовний дар,
тут, мов накручена пружина.
тут кожен штрих –
не штрих – удар
і гайдамацька непокора!
Того не залякать громам,
хто пам`ятає ріки горя,
а скоро бути ще й морям.
(Слайд 4 « Автопортрет зі свічкою», офорт, 1845р.)
Ведучий 1
За малюнком, виконаним 1845 року, що його Шевченко відшукав аж у травні 1860 року, він створив автопортрет зі свічкою, в якому майстерно передав ефект освітлення – боротьбу світла з темрявою, внаслідок чого твір набув символічного звучання. В цьому автопортреті привертає увагу розмаїтість застосованих технічних прийомів. Густим плетивом різної сили штрихів, підкреслених і об`єднаних шаром акватини, художник показав як морок відступає перед переможною силою світла. Обличчя модельовано прозорими перехресними штрихами, а вбрання зображено сіткою паралельних ліній. Що імітують манери класичної гравюри різцем.
Читець 3
Крило світлотіні лягло на чоло,
На аркуш поблідлий. Тісний закомірок.
Ласкавить промінчик. Потрібно,бджоло,
Ще воску, бо ось дотліва недогарок.
Збуди серед ночі вколисаний рій,
Поклич, підійми, поведи крізь непам’ять,
Спалиш на вуглик, на порох зітлій –
Нащадки бджолині твій подвиг затямлять!
За воску одробину, болісний мед –
За краплю свого каторжанського поту,
Аби він довершив почату роботу.
Три тіні поглипують з-поза плеча…
Солдатчина, смерть, забуття на чужині.
Але ще так молодо сяє свіча,
І тіні чаяться, ховаються тіні!
Та виберуть час. Нездоланна імла
На очі впаде, як мороз. На суцвіття.
А поки – літа, скільки може ,бджола,
Літа крізь літа, зі століття в століття.
Зведи ж свої крила і серце зведи
У вічнім, гіркім геніальному леті,
Лети в суховії, лети в холоди,
Пергу перетворюй на віск і меди
І промінь, мов сонячний штрих, поклади
На тім недокінченім автопортреті…
Р. Лубківський
( Слайд 5 « Автопортрет 1847 року», олія)
Ведуча 1
Порушивши царську заборону писати і малювати, Шевченко намалював автопортрет між 23 червням і 11 грудням 1847 року в Орській фортеці, як тільки туди прибув, і 11 грудня 1847 року надіслав А. Лизогубові. Це портрет поета в солдатському мундирі і кашкеті- безкозирці. На Миколаївській безкозирці номер роти, - в царській армії людей позначали цифрами.
Читець 4
Молись. Ще буде й слави,
й глуму
за твій пророчий дар і глас.
О, думи, безутішні думи,
І з вами лихо, і без вас.
Згадав усе. Все передумав.
думки, мов птахи піднялись.
Але чи думалось, що «Думи»
воскреснуть піснею колись?
Терпи та Божої підмоги
не отвергай у мить лиху
в часи тернистої дороги
на нескінченному шляху.
( Слайд6 «Автопортрет 1848- 1849 років»,сепія)
Ведучий 1
Працюючи над портретами, Шевченко використовує і сепію – натуральну або синтетичну фарбу сіро-брунатного кольору. Саме нею написані автопортрети 1849 року, коли Шевченко у складі експедиції досліджував й описував Аральське море.
Сумний погляд, глибинне відчуття життєвого драматизму. Неминучість трагедії і усвідомлення її невідворотності. Але водночас з цим і радість, спалахи життя в очах, бо доля на якийсь час змилосердилася над поетом-вигнанцем.
Ведуча 1
Саме цей автопортрет художник подарував Аркадію Венгжиновському в Оренбурзі. Тарас Шевченко зобразив себе у вбранні, яке носив у експедиції, - звичайному цивільному пальті і світлому кашкеті з великим козирком, на обличчі – сліди втоми від нелегких мандрів.
( Слайд 7 «Автопортрет1849 року»,папір, сепія, білило)
Ведучий 1
Цей автопортрет виконано не пізніше 29 грудня 1849 року і подаровано Лазаревському. Шевченко зобразив себе в цивільному одязі – у світлій куртці, з-під якої видно комір білої сорочки. На обличчі відчувається спокій. У тому, що поет зобразив себе так, певно, мало значення те , що в цей час він жив не в жахливих умовах солдатської казарми, а на приватній квартирі, серед друзів і мав змогу малювати.
Читець 5
«…Пригорблений,
подібний до Мойсея
не маєш поруч
хоч би фарисея…»
Від примхи долі не втечеш,
вона, як колесо для білки,
лиш часом душу обпече
ковток солдатської горілки.
Але й по нім душі не тепло,
бо він тобі не відповість:
Чи знає шлях до цього пекла
із Петербурга блага вість.
Неначе загнаний у кут,
що поглине чуття високі.
Здається вік ти вже отут,
невільний від душевних смут,
подібний, скажуть,
до пророка.
…Та образ твій навіє сум:
похмуре тло – немов хуртечі
ще непоборного часу,
утіх тобі не принесуть –
ще ляжуть тягарем на плечі.
(З`являється друга пара ведучих)
Ведуча 2
У Новопетрівському укріпленні Шевченко намалював два автопортрети. Один з яких 3 листопада 1854 року передав з М. Семеновим у дарунок О.Бодянському, а другий надіслав 22 квітня 1857 року Я.Кухаренкові. Обидва твори не збереглися. На першому, як можна твердити на підставі листа до О.Бодянського, художник зобразив себе в цивільному вбранні. Другий – відомий з фоторепродукції, що збереглася в архіві Олени Пчілки. Його намальовано сепією. Тут Шевченко себе теж зобразив у цивільному одязі. Портрет виконано 1853-1854.
(Слайд 8 «Фоторепродукція автопортрета, подарованого Кухаренкові » )
Ведучий 2
Повертаючись із заслання, у Нижньому Новгороді Т.Шевченко намалював ще два автопортрета. Перший, виконаний не пізніше 28 листопада 1857 року, автор подарував М.С. Щепкіну
(Демонструється один із портретів, виконаних у Нижньому Новгороді.
Слайд 9)
Ведуча 2
Десятирічне ув`язнення підірвало здоров`я митця. Автопортрет 1857 року засвідчує сумний факт: у 43 роки Шевченко схожий на шістдесятилітнього дідуся. Та духом поет став незламним, загартувавшись у горнилі страждань: Шевченко сміливо розпочинав усе нові бої з носіями неправди.
Читець 6
… Дарунок для побратима.
Сепія – не офорт.
…Згубився, а чи загинув
потому вже, як покинув
Новопетрівський форт?
…Мислилось непересічно.
Творилось напівсекретно.
Ніби є щось містичне
в долі цього портрета?!
Вкотре зануришся в час
той якомога глибше.
Фото дійшло до нас –
образ ледь трохи інший.
Не по-солдатському простий
(приятелі-офіцери)
є щось від панського лоску.
Догідливість ретушера
вислужиться охоче
там, де блаженства нема.
Та вкотре поглянеш на очі –
туга у них німа.
Ведучий 2
Більшість автопортретів, створених у Петербурзі в останні роки життя, Шевченко виконав технікою офорта. Працюючи над ними, він часто користувався фотографіями.
(Слайд 10 «Автопортрет у темному костюмі»,1860 рік )
Ведуча 2
Перший автопортрет – у темному костюмі. Створений він за фотографією кінця 1850-их рр. Виконано його не пізніше 14 березня 1860 року. З цього твору збереглися також відбитки третього стану, де фон вкрито тонким шаром акватини. Автопортрет пройнятий глибоким ліризмом. Вражає вираз очей, якого раніше на автопортретах Шевченка не було: в них і сум, і ніжність, і тепле співчуття . Це вираз «ласкавий, майже ніжний» , який помітив в очах художника І.Тургенєв.
Читець 7 (Продовження далі.)
| 
